13 квітня 2021 року виповнюється 115 років від дня народження 

української письменниці, прозаїка

Оксани Дмитрівни Іваненко

Народилася майбутня письменниця 13 квітня 1906 року в Полтаві. Її мати працювала вчителькою в дитячому притулку. батько був редактором газети. Важливою частиною життя сім’ї були книги, тож не дивно, що Оксана навчилася читати і писати у чотири роки. У шість років вона написала першу казку яку розмістили в домашньому рукописному журналі «Гриб». З дитинства дівчинка захоплювалась літературою: «У нас була велика бібліотека. Бібліотека містилася в маленькій літній кімнаті, і щоліта ми з братом починали її впорядковувати, але поринали в читання…, і тому так нам і не вдалося її упорядкувати. Бібліотека – це було наше володіння».

Оксана мріяла стати вчителькою. У 16 років Оксана почала працювати вихователькою в дошкільному дитбудинку. Тут вона створювала інсценівки і казки спеціально для дітей.

У серці Оксани змагалися педагогіка і художня література. Вона довго не могла віддати перевагу жодному із захоплень. Любов до дітей спонукала молоду вчительку вступити до аспірантури Українського науково-дослідницького інституту педагогіки і написати дисертацію «Дитяча літературна творчість». В 1930 році виходить перша книжка для дітей Оксани Іваненко «Майка та жабка».

У 1933 році Оксана Іваненко друкує першу казку «Сандалики, повна скорість!». За успіхи в розвитку дитячої літератури у 1939 р. письменницю було нагороджено орденом «Знак пошани».

Друга Світова війна не обминула сім’ю Оксани Іваненко: не повернувся з фронту чоловік (він загинув під Києвом у сорок першому). Евакуювавшись з малими дітьми і хворим батьком до Свердловська продовжувала писати, виступала по радіо. Восени сорок третього року Оксана Дмитрівна з дітьми, вже без батька, переїздить у Москву, а навесні сорок четвертого повертається у рідний Київ.

З 1947 по 1951 роки Оксана Дмитрівна була головним редактором журналу «Барвінок». 1974 року за здобутки в галузі дитячої літератури Оксана Іваненко стала лауреатом літературної премії імені Лесі Українки за повість «Рідні діти», роман «Тарасові шляхи»,та «Лісові казки».

У 1985 році Оксана Іваненко видала книгу спогадів «Завжди в житті», за яку удостоєна Шевченківської премії( 1986).

За життя письменниці вийшло в світ близько 50 книжок для юних читачів. Серед них романи: «Марія», «Тарасові шляхи», повісті: «Друкар книжок небачених», «Рідні діти», «Богдан Хмельницький», казки: «Великі очі», «Лісові казки», «Куди літав журавлик», «Чудесна квітка», «Три бажання», оповідання: «Пошта прийшла», «Школа», «Життя коло смерті», «Чорний шлях», «Води з кринички» та інші.

17 грудні 1997 року на 92 році життя полинула у вічність душа майстрині художнього слова – Оксани Дмитрівни Іваненко. Похована на Байковому кладовищі.