Реквієм Небесній Сотні!

Небесній Сотні шана й молитви…

Небесна Сотня. Ті, хто віддали життя за кожного з нас. З цими смертями «Слава Україні! Героям Слава!» перестало бути просто вітанням. Це віддання шани найкращим, котрі в найважливіший момент не злякалися і пожертвували собою заради кращого життя усіх в цій країні, та також і засвідчення справжнього подвигу.

 

Ми мусимо пам’ятати не лише про родини вбитих, а й про скривджених і скалічених, чиї долі зламав цей жахливий режим.

Ці люди – справжні герої. Вони загинули як герої і проводжають їх як героїв. В кожному районі, кожному місті й селі зупиняються процесії, що везуть домовини з тілами загиблих, і місцеві люди, навіть серед пізньої ночі, зі свічками в руках, в дощ і холод, зі слізьми на очах віддають останню шану героям.
 20 лютого користувачі бібліотеки переглянули відеосюжети про Небесну Сотню.
Але герої не вмирають! Вони завжди будуть в наших серцях.

«Слава Україні! Героям Слава!» 

«Любові всевишній присвячується».

14 лютого – свято закоханих сердець – День Святого Валентина. Стародавня легенда стверджує, що в Ш столітті нашої ери римський імператор видав наказ про заборону одруження. Бачачи, як страждають закохані, молодий єпископ Валентин вінчав їх таємно. Імператор наказав порушника кинути до в’язниці. А у в’язниці молодий єпископ закохався у сліпу доньку наглядача. Коханню молодих людей не судилось бути довгим, бо Валентина стратили. Перед смертю він надіслав коханій дівчині прощальну записку з короткою фразою «Від Валентина». Так і мандрують з того часу світом «валентинки» - послання закоханих. А 14 лютого – день смерті єпископа Валентина – відзначають у всьому світі і називають днем закоханих.

          

В День Святого Валентина було прийнято посилати своїм коханим і друзям «Валентинки» - листи із зізнанням в коханні і дружбі. Перші «Валентинки» з’явилися у 18 столітті і спочатку були саморобними. Відправник сам прикрашав листівку на свій розсуд.

Учасники клубу за інтересами «Барвінок» в Червоновершській бібліотеці на своєму засіданні не тільки познайомилися із історією свята закоханих, а і виготовили «Валентинки» власноруч та дізналися які ще подарунки можна дарувати один одному у цей день.

   Український народ        здавна цінує ввічливість,

доброту, любов до рідних, до рідної землі, повагу один до одного і друзів. Найкращим почуттям людей були присвячені Валентинки. 

"Дерево ресурсів і потреб"

 Бібліотекар Червоновершської сільської бібліотеки провела  семінар під назвою "Дерево ресурсів і потреб" Семінар був проведенний в сільській раді. Диспут був чудовий громада і влада порозумілися на мріях і потребах. Голова сільської ради Назарян С.М. розповіла про потреби які потрібні односельчанам,  про те що вона теж мріє зробити для своїх людей.

Присутні на семінарі :
 Голова Червоновершківської сільської ради Назарян Світлана Михайлівна ,
депутат сільської ради Коріновська Н. М. 
Громада:
Щирська Н. А, 
Пензер С.С., 
Хаврук А.А.

"Дерево ресурсів і потреб"

"В деякому царстві..."

 Святкове дійство проведене для учнів 1-4 класів відбулося 25 грудня. Для малечі влаштували справжнє  свято з казковими героями, Дідом Морозом, Снігуронькою, Зимою та Бабою Ягою .

 Учні 1-2 класів танцювали, співали та раділи подарункам.

Діти 3-4 класів потрапили до справжньої Новорічної казки із розвагами, іграми та творчими завданнями. Діти на всі події реагували дуже жваво, стали не тільки глядачами, але й активними учасниками дитячого спектаклю та отримали подарунки з чарівної торби Діда Мороза. 

"День Святого Миколая"

18 грудня в Червоновершській сільській школі пройшов масовий захід до дня Святого Миколая. Якщо грудневого вечора вам довелося почути мелодію срібних дзвіночків, знайте - то поміж зірок з хмаринки на хмаринку їдуть санчата Святого Миколая, а він весело всміхається. Як і всі діти, чекали свята й учні 3 -4 х класів дочекались , старші учні школи підготували особливий конкурс-гру: "Через поле, через гай іде до нас Миколай". Діти разом із бібліотекарем помандрували в сиву давнину, ознайомилися з легендою про Миколу Чудотворця, зустрілися з казковими героями. Всі учасники заходу отримали подарунки від Миколая.

"Право має кожен"

Одним із аспектів всебічного розвитку особистості дитини та підлітка є висока правова культура. Саме на таку тему  для учнів 4-х класів  відбувся казковий  правознавчий турнір  «Дитина і право». Бібліотекар  розповіла про права дітей та підлітків. Адже,правове виховання в бібліотеках для дітей нерозривно пов’язане з моральним вихованням. Найважливіші умови людського співіснування закріплені законом і порушення їх завжди аморальне. Присутні мали можливість дізнатися про свої права та обов’язки.

 Казковий турнир був проведений в три етапи:
Перший етап "Казкова правознавча лотерея"
Другий етап "Нагорода чарівника"
Третій етап "Юредичний волейбол"

 А також дітям бібліотекар роздала інформаційні буклети "Підліткам  про права і закон"

Разом з вчителем початкових класів ВЮНИК А.М. кращім знавцям прав дитини, переможці козкового правознавчого турніру отримують грамоти та подарунки.

 Бібліотекар  ознайомила присутніх з книжковою викладкою «Юридичний  буквар», де представлена юридична, пізнавальна, художня література про права людей України — з фондів бібліотеки.

"Свіча пам*яті"

Кожна людина, як і все свідоме людство, живе у трьох вимірах:учора, сьогодні, завтра. Учора – це наша історія. Ми не знали її. А вона бездонна, невичерпна криниця духу, мудрості, перемог і страждань. Кожен народ, якщо він справжній народ, має свою власну історію. Але наше громадянське завдання скликати живих до тих сіл і хуторів, до тих криниць і спільних ям, куди скидали десятками виснажені тіла наших з вами бабусь і дідусів, матерів і батьків, братів і сестер. Пекло, створене в Україні на початку 30-х років ХХ століття, не можна ні з чим порівняти ні у вітчизняній, ні у світовій історії. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор 1932-33 років. Влада забрала у людей все. Все, до останнього колоска, до останньої зернини. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян, українців. Масове голодування почалося в грудні 1931 року і тривало до вересня 1933. 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Моторошно подумати, але навесні 1933 року, коли настав пік голоду, на Україні щодня вмирало голодною смертю 25 тис. чоловік, щогодини - 1 тисяча, щохвилини - 17. Голод забрав протягом 1932-33 років, за різними підрахунками, від 7 до 10 мільйонів людських життів.

І наш найсвятіший обов’язок сьогодні – берегти пам’ять про всіх тих, хто не дожив, пам’ять про тих, хто недолюбив, пам’ять про живих і ненароджених. Згадуючи одного – пам’ятаймо про мільйони. Ми впевнені – Україна пам’ятає. То ж давайте разом звернемося до нашої історії і станемо після цього духовно чистішими, мудрішими. До цієї трагічної дати ми підготували урок – історичної правди « Трагічні сторінки життя».

Нехай у мільйонах маленьких вогників згорить страшний спадок голодомору. Нехай у цьому полум’ї згинуть нещирі частинки душі кожного з нас. І буде шлях у майбутнє прямим і світлим.

Дня  пам’яті  жертв  голодомору (1932 – 1933рр.)  у  бібліотеці  відкрито  виставку  «Розп*ята душа на хресті всевишньої печалі»